Периферична нервова система
Периферійна іннервація соми
Периферійна або зональна іннервація - кожен нерв розподіляється своїми волокнами в межах певної шкірної або м'язової зони. Її знання є важливим для діагностики ураження нервів. Існує схема периферійної іннервації шкіри. Що стосується іннервації м'язів - про неї йшла мова під час опису кожного м'яза.
Оскільки більшість нервів людського тіла змішані, то при їх ураженні розлади чутливості майже завжди поєднуються з руховими розладами. Ділянка чутливих розладів загалом співпадає з ділянкою, яка «іннервується даним нервом» Однак ця відповідність є далеко не повною. Це залежить від часткового "перекриття" даного нерва сусідніми і їхніх численних зв’язків.
Виходячи з цього, кожну ділянку даного нерва можна розділити на три зони:
1. Автономна зона яка забезпечується тільки нервом; при його пошкодженні настає цілковита анестезія.
2. Змішана зона, яка забезпечується даним нервом і частково сусідніми; при пошкодженні даного нерва спостерігає
... Читати далі »
Передній мозок спочатку виникає у зв’язку з нюховим рецептором (нюховий мозок), а потім він стає органом управління поведінкою тварини, при чому в ньому виникають центри інстинктивної поведінки, що ґрунтуються на видових реакціях (безумовні рефлекси), підкоркові вузли, і центри індивідуальної поведінки, засновані на індивідуальному досвіді (умовні рефлекси), - кора великого мозку. Відповідно до цього в кінцевому мозку розрізняють в порядку історичного розвитку такі групи центрів:
1. Нюховий мозок, Rhinencephalon, найдавніша, і разом з тим найменша частина, розташована вентрально.
2. Базальні, або , центральні, вузли півкуль, ”підкоркова”, стара частина кінцевого мозку, palacencephala, що прихована в глибині.
ВЧЕННЯ ПРО НЕРВОВУ СИСТЕМУ – НЕВРОЛОГИЯ (NEUROLOGIA)
Нервова система займає головне положення в організмі, будучи апаратом, регулюючим взаємини між організмом і зовнішнім середовищем, здійснюючи узгодженість функцій всіх органів і адаптацію до умов існування. Вже з цього простого перерахування видно її велике значення.
Нервова система розвивається з ектодерми, на якій поступово з'являється заглиблення, яке збільшуючись перетворюється в нервовий жолобок, а останній – в нервову трубку. Ця трубка ділиться на дві нерівні частини: головну і спинну, з яких формуються головний і спинний мозок (далі ми будемо говорити більш детально про розвиток нервової системи).
Що характерно для подальшого розвитку головної і спинної частин мозкової трубки? Спинна частина поступово ділиться на окремі сегменти, тобто має місце метамерне розташування речовини
... Читати далі »
Органами чуття називаються анатомічні утвори, які сприймають енергію зовнішнього впливу і трансформують її в імпульс, який передається у головний мозок.
Неспеціалізований орган чуття – шкіра (кнтактна чутливість): тактильна больова і температурна.
Спеціалізовані органи чуття:
- орган смаку (кнтактна чутливість);
- орган зору, орган слуху, орган рівноваги, орган нюху (дистантна чутливість).
Факт взаємодії органів чуття із зовнішнім середовищем є наслідком походження їх із ектодерми.
Активні хімічні речовини, виробляючись в процесі обміну під впливом нервової системи, одночасно стають збудниками останньої – медіаторами, тобто передавачами нервового збудження (наприклад симпатин, ацетилхолін, гістамін і інш.). На ранніх стадіях філогенезу процес передачі медіаторів відбувається від клітини до клітини і протікає поівльно – це місцеві активатори. На подальших стадіях філогенезу виникають дистантні активатори, які діють на великій відстані від місця їх утворення і поширюються швидко по кровоносній та лімфатичній системах. Ці дистантні активатори виробляються у спеціальних органах – залозах внутрішньої секреції або ендокринних залозах. Ендокринними залозами (endo – до середини, crino - виділяю), або залозами внутрішньої секреції, називаються такі залози, які не мають
... Читати далі »
Статева диференціація є складним процесом, пов'язаним з багатьма генами, декотрі з яких є автосомними. Ключем до статевого диморфізму є Yхромосома, яка містить на короткому плечі ген SRY(sex-determiningregiononY). Білковий продукт цього гена є транскрипційним фактором, який ініціює вивільнення цілого каскаду генів, що визначатимуть долю рудиментарних статевих органів. SRY-протеїн є фактором детермінації яєчка. Під його впливом розвиваються чоловічі статеві ознаки, а за його відсутності — жіночі.
СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ (ГОНАДИ)
Хоча стать ембріона визначається генети
... Читати далі »
Виділення з організму відпрацьованих речовин – необхідна умова життя. Людина і тварина не можуть жити без їжі та дихання, але в такій самій мірі нормальна життєдіяльність організму залежить і від постійно діючого очищення його від хімічних продуктів обміну, накопичення яких в тканинах викликає отруєння. Так, людина, у якої порушується функція сечовиділення, вмирає від уремії. Якщо собаці перев’язати обидва сечоводи, то вона помре через 36-48 год. Отже, всі непотрібні та токсичні речовини виводяться з організму, в основному, з сечею, звичайно, частина шлакових метаболітів виводяться з організму людини через шкіру, органи дихання, травний тракт, сльозу. Але для людини це лише допоміжні видільні шляхи. Втім, для видалення з організму газів ці шляхи виявляються головними.
Видільни процеси в організмі, окрім виділення шлаків:
... Читати далі »
Дихальна функція має велике значення у житті організму. Вона піддається безперервним змінам у залежності від умов зовнішнього середовища і роботи, що виконується організмом. Тому природньо, що анатомії дихальної системи слід приділити велику увагу і у першу чергу тому центральному органу дихальної системи як легеня в якому відбуваються процеси обміну кисню і вуглекислого газу між повітрям і кров’ю.
Що торкається ембріогенезу, то у всіх наземних хребетних тварин і людини стінка глоткової кишки, що розвивається із ентодерми, утворює спочатку непарну кишеню, яка пізніше ділиться на правий і лівий вирости. Це і є закладка органів дихання: гортані, трахеї, бронхів та легень. Саме спільним виникненням із ентодерми травної і дихальної систем пояснюється наявність перехресту травних і дихал
... Читати далі »
Вступ до спланхнології. Загальна анатомія травної системи
(Загальний огляд внутрішніх органів. Філогенез органів травної системи. Взаємозв’язок будови і функцій органів травлення, залежність будови травної трубки від екологічних умов, особливостей і вади розвитку порожнини рота і глотки. Похідні передньої кишки (стравохід, шлунок), середньої кишки (тонка кишка, печінка і підшлункова залоза), задньої кишки (товста кишка). Основні форми шлунка і 12-ти палої кишки. Варіанти будови печінки, жовчного міхура і його протоки. Загальний огляд очеревини. Зв’язки, брижі, сальники. Заочеревинний простір і його практичне значення.).
Ви вивчали опорно-руховий апарат до складу якого входять кістки, суглоби, що розміщені між кістками, зв’язки, що укріплюють суглоби, м’язи, що приводять їх у рух. Все це елементи власне тіла людини або С О М И (soma –тіло, лат.). На против
... Читати далі »