Відповідно до Міжнародної гістологічної і цитологічної класифікації пухлинних захворювань кровотворної і лімфоїдної тканин, в основу якої покладений клітинний склад новоутворень і характер поширення, пухлини системи крові, або гемобластози, поділяють на дві групи:
• лейкози (лейкемії) - системні пухлинні захворювання кровотворної тканини;
• лімфоми - регіонарні пухлинні захворювання кровотворної і/або лімфоїдної тканини.
Такий розподіл є значною мірою умовним, оскільки обмежений пухлинний ріст і дифузна пухлинна інфільтрація можуть мати місце одночасно або послідовно в одного і того ж хворого.
Лейкемії і лімфоми, включаючи лімфому Ходжкіна, складають приблизно 8 % від всіх злоякісних новоутворень, і всі разом входять до числа шести найчастіших видів&n
... Читати далі »
Анемія – захворювання крові, які характеризуються зміною кількості еритроцитів або насичення їх гемоглобіном в одиниці об’єму крові. Одночасно в периферичній крові можуть з’являтися еритроцити різних розмірів- пойкілоцитоз, різної форми – анізоцитоз, різного ступеня забарвлення – гіперхромія та гіпохромія, еритроцити з включеннями – тільця Жолі, кільця Кабо, ядерні еритроцити – еритробласти, нормобласти, мегалобласти.
Для визначення особливостей морфогенезу анемій та інших захворювань крові широко використовується біопсія кісткового мозку шляхом стернальної пункції. У пунктаті грудини можна діагностувати стан регенерації кісткового мозку при анемії та тип еритропоезу – еритробластичний, нормобластичний,
... Читати далі »
НОМЕНКЛАТУРА ТА МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПУХЛИН, ЯКІ ПОХОДЯТЬ З ЕПІТЕЛІЮ. ПУХЛИНИ МЕЛАНІНОУТВОРЮЮЧОЇ ТКАНИНИ.ТЕРАТОМИ ТА ТЕРАТОБЛАСТОМИ.
Епітеліальні пухлини.
Залежно від гістогенезу розрізняють пухлини з покривного епітелія (багатошарового плоского та перехідного) і залозистого. За перебігом та диференціюванням епітеліальні пухлини бувають доброякісні та злоякісні. Залежно від органної специфічності виділяють органоспецифічні і епітеліальні пухлини без специфічної локалізації.
Доброякісні пухлини без характерної локалізації з покривного епітелію- папіломи зустрічаються в шкірі, гортані, сечовому міхурі тощо: із залозистого епітелію– аденоми зустрічаються у всіх залозистих органах. Розрізняють такі морфологічні варіанти аденом: ацинозна (альвеолярна), тубулярна, трабекулярна, солідна, сосочкова цистаденома, ворсинчаста аденома, фіброаденома
... Читати далі »
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПУХЛИН МЕЗЕНХІ-МАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ.
Етіологія пухлин. Канцерогенні агенти і їх взаємодія з клітинами.
Установлено, що пухлини можуть викликатися фізичними, хімічними й біологічними агентами, які називаються канцерогенами.
Понад 75 % ракових захворювань у людей спричинені факторами зовнішнього середовища, передусім - хімічними сполуками. Першими експериментальними доказами канцерогенності хімічних речовин стали досліди Ямагіва та Ішікава (1915). Їм удалося індукувати рак шкіри вуха кролика шляхом нанесення камяновугільної смоли протягом 15 місяців.
Хімічні канцерогени дуже розповсюджені в навколишньому середовищі, більшість із них має антропогенне походження. Разом з тим ми не повинні гіперболізувати їх роль у п
... Читати далі »
ПРОЦЕСИ АДАПТАЦІЇ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. РЕГЕНЕРАЦІЯ І РЕПАРАЦІЯ. СКЛЕРОЗ.
Регенерація, процеси адаптації і компенсації.
У процесі життєдіяльності клітини організму постійно адаптуються до змін умов існування. Розрізняють адаптацію фізіологічну – відповідь клітин на нормальну стимуляцію гормонами чи іншими ендогенними біологічно активними речовинами та патологічну – пристосування клітин чи тканин до впливу патогенних чинників зовнішнього чи внутрішнього середовища. Адаптація проявляється: гіперплазією, гіпертрофією, організацією, атрофією, метаплазією, дисплазією.
Гіперплазія – збільшення розмірів органа, клітини чи тканини за рахунок збільшення кількості функціонально активних клітин (клітинна), або їх ультраструктур (внутрішньоклітинна).
Гіперплазія може бути фізіологічною та патологічною.
Крім того, розрізняють реактивну, або захисну, нейрогуморальну, або гормональну гіперплазії та замісну компенсаторну при втраті крові.
Реактивна, або захисна гіперплазія часто має місце в імуннокомпете
... Читати далі »
ПАТОМОРФОЛОГІЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ. РЕАКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМИ ГІПЕРЧУТЛИВОСТІ.АУТОІМУННІ ХВОРОБИ. ІМУНОДЕФІЦИТНІ СТАНИ.
ПРОЦЕСИ АДАПТАЦІЇ ТА КОМПЕНСАЦІЇ. РЕГЕНЕРАЦІЯ І РЕПАРАЦІЯ. СКЛЕРОЗ.
Імунна система забезпечує захист організму від інфекційних агентів та біологічних речовин з антигенними властивостями. Вона включає в себе периферичні органи: лімфатичні вузли, мигдалини глотки, лімфатичні фолікули в стінці кишки, лімфоцити в периферичній крові, селезінка та центральні органи – тимус, кістковий мозок. Імунний захист здійснюють лімфоцити (імуноцити), які утворюються з лімфоїдного зародку у кістковому мозку. Розрізняють два типи імунної відповіді: клітинна та гуморальна.
Клітинний імунітет виконують Т-лімфоцити (Т-кілери, Т-супресори, Т-хелпери). Вони утворюються в тимусі. У реалізації клітинного імунітету важли
... Читати далі »
Запалення – типовий патологічний процес, який виникає у відповідь на дію пошкоджуючого агента і проявляється трьома взаємопов’язаними реакціями – альтерацією, порушенням мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією і проліферацією.
Ця універсальна судинно-мезенхімальна реакція виробилася в процесі філогенезу і має захисно-пристосувальне значення. Вона спрямована на усунення або знешкодження патогенного чинника і відновлення пошкодженої тканини.
В цьому її біологічна суть. Вперше клінічні ознаки запалення описані Цельсом та Галеном: припухлість, біль, почервоніння, підвищення температури, порушення функції. Вірхов показав значення клітинної реакціїї у розви
... Читати далі »
Порушення кровообігу веде до зниження тканинного (клітинного) обміну, що зумовлює пошкодження структури тканин (клітин) у вигляді дистрофій або некрозу, а ішемія активує фібробласти, що спричиняє розвиток склерозу.
Порушення іонно-осмотичного та водного балансу
Проявляються зміною вмісту тканинної рідини та концентрації іонів у клітині або поза клітиною. Зменшення вмісту тканинної рідини призводить до дегідратації або ексикозу. Органи та тканини при цьому зменшуються, атрофуються, капсула зморщується, поверхня серозних та слизових оболонок стає сухою, кров густіє і темніє. Підвищення вмісту тканинної рідини призводить до набряку. При цьому в тканинах накопичується трансудат – рідина, яка містить білка не більше 2%
... Читати далі »
НЕКРОЗ. АПОПТОЗ. ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ ОРГАННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ. ОСНОВИ ТАНАТОЛОГІЇ. СМЕРТЬ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЗНАКИ СМЕРТІ.
Патологічна анатомія як фундаментальна медико-біологічна наука перебуває на стику медичної теорії і практики. Основним призначенням патологоанатомічної служби є прижиттєва і посмертна діагностика хвороб, вивчення етіології, патогенезу і танатогенезу найбільш пошире-н их недуг, контроль за якістю клінічної діагностики та ефективності лікувального процесу, а також удосконалення професійної підготовки лікарів.
Основні методи посмертної та прижиттєвої діагностики недуг
Основними методами посмертної діагностики недуг є макроскопічний (аутопсія) і мікроскопічний (некропсія), прижиттєвої-мікроскопічний (біопсія, цитологія) і експ
... Читати далі »
Патологічна анатомія як фундаментальна медико-біологічна наука перебуває на стику медичної теорії і практики. Основним призначенням патологоанатомічної служби є прижиттєва і посмертна діагностика хвороб, вивчення етіології, патогенезу і танатогенезу найбільш пошире-н их недуг, контроль за якістю клінічної діагностики та ефективності лікувального процесу, а також удосконалення професійної підготовки лікарів.
Основні методи посмертної та прижиттєвої діагностики недуг
Основними методами посмертної діагностики недуг є макроскопічний (аутопсія) і мікроскопічний (некропсія), прижиттєвої-мікроскопічний (біопсія, цитологія) і експеримент.До
... Читати далі »