Поряд з кровоносною системою у більшості хребтових тварин і людини є друга трубчаста система – лімфатична, з якою пов’язане утворення і пересування лімфи.
В лімфу надходять: продукти обміну речовин, гормони, ферменти, дрібні чужорідні тіла, мікроорганізми.
В різних органах лімфа має неоднаковий склад.
Лімфатична система тісно пов’язана із кровоносною системою за розвитком, будовою і у функціональному відношенні, але, в той же час, вона має ряд істотних особливостей.
Загальні риси подібності лімфатичної та судинної систем:
- стінки лімфатичних судин мають будову подібну до венозних;
- лімфатичні судини, як і венозні, мають клапани, що забезпечують тік рідини від периферії до центру, тобто від тканин до серця;
- лімфатичні судини супроводжують кров’яні, маючи загальне р
... Читати далі »
Серце – це той особливий орган, який “бере участь завжди і у всьому”, у всіх наших життєвих переживаннях, в кожному русі від самого народження і до останнього подиху. Його оспівували в піснях, обожнювали і йому поклонялись. Не так давно археологи на стінах печери Альтаіру (Іспанія) виявили рисунок, вік якого понад двадцять тисяч років. На рисунку зображений мамонт, серце якого виділено червоною фарбою. Дехто жартома вважає, що таке зображення є першим анатомічним рисунком. Але, очевидно, справа тут не в анатомії, а в якомусь магічному ритуалі – поклонінні, де серце наділено особливою магічною силою.
Часто древні люди бачили в цьому органі джерело надзвичайної енергії. В Еквадорі індійці приносили в жертву людські серця при посіві полів. Іноді жрець, який керував ритуалом, виривав із жертви серце і з’їд
... Читати далі »
Дванадцять пар черепних нервів (nn. craniales) починаються або закінчуються в різних відділах головного мозку, що залежить від ембріонального розвитку:
Чутливі, рухові, симпатичні і парасимпатичні волокна черепних нервів мають специфічні функції, незважаючи на анатомічне об'єднання в змішані черепні нерви. Кожен черепний нерв має особливості філогенетичного походження що залежить від ембріонального розвитку.
БУДОВА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ
I ПАРА – НЮХОВИЙ НЕРВ
Нюховий нерв (n. olfactorius) є провідником від рецепторів електрохімічних імпульсів, що виникають під дією пахучих речовин. Перші нейрони розташовуються в слизовій оболонці верхнього носового ходу і перегородки носа. Нюховий нерв не має нервового вузла.
Периферична нервова система
Периферійна іннервація соми
Периферійна або зональна іннервація - кожен нерв розподіляється своїми волокнами в межах певної шкірної або м'язової зони. Її знання є важливим для діагностики ураження нервів. Існує схема периферійної іннервації шкіри. Що стосується іннервації м'язів - про неї йшла мова під час опису кожного м'яза.
Оскільки більшість нервів людського тіла змішані, то при їх ураженні розлади чутливості майже завжди поєднуються з руховими розладами. Ділянка чутливих розладів загалом співпадає з ділянкою, яка «іннервується даним нервом» Однак ця відповідність є далеко не повною. Це залежить від часткового "перекриття" даного нерва сусідніми і їхніх численних зв’язків.
Виходячи з цього, кожну ділянку даного нерва можна розділити на три зони:
1. Автономна зона яка забезпечується тільки нервом; при його пошкодженні настає цілковита анестезія.
2. Змішана зона, яка забезпечується даним нервом і частково сусідніми; при пошкодженні даного нерва спостерігає
... Читати далі »
Передній мозок спочатку виникає у зв’язку з нюховим рецептором (нюховий мозок), а потім він стає органом управління поведінкою тварини, при чому в ньому виникають центри інстинктивної поведінки, що ґрунтуються на видових реакціях (безумовні рефлекси), підкоркові вузли, і центри індивідуальної поведінки, засновані на індивідуальному досвіді (умовні рефлекси), - кора великого мозку. Відповідно до цього в кінцевому мозку розрізняють в порядку історичного розвитку такі групи центрів:
1. Нюховий мозок, Rhinencephalon, найдавніша, і разом з тим найменша частина, розташована вентрально.
2. Базальні, або , центральні, вузли півкуль, ”підкоркова”, стара частина кінцевого мозку, palacencephala, що прихована в глибині.
ВЧЕННЯ ПРО НЕРВОВУ СИСТЕМУ – НЕВРОЛОГИЯ (NEUROLOGIA)
Нервова система займає головне положення в організмі, будучи апаратом, регулюючим взаємини між організмом і зовнішнім середовищем, здійснюючи узгодженість функцій всіх органів і адаптацію до умов існування. Вже з цього простого перерахування видно її велике значення.
Нервова система розвивається з ектодерми, на якій поступово з'являється заглиблення, яке збільшуючись перетворюється в нервовий жолобок, а останній – в нервову трубку. Ця трубка ділиться на дві нерівні частини: головну і спинну, з яких формуються головний і спинний мозок (далі ми будемо говорити більш детально про розвиток нервової системи).
Що характерно для подальшого розвитку головної і спинної частин мозкової трубки? Спинна частина поступово ділиться на окремі сегменти, тобто має місце метамерне розташування речовини
... Читати далі »
Органами чуття називаються анатомічні утвори, які сприймають енергію зовнішнього впливу і трансформують її в імпульс, який передається у головний мозок.
Неспеціалізований орган чуття – шкіра (кнтактна чутливість): тактильна больова і температурна.
Спеціалізовані органи чуття:
- орган смаку (кнтактна чутливість);
- орган зору, орган слуху, орган рівноваги, орган нюху (дистантна чутливість).
Факт взаємодії органів чуття із зовнішнім середовищем є наслідком походження їх із ектодерми.
Активні хімічні речовини, виробляючись в процесі обміну під впливом нервової системи, одночасно стають збудниками останньої – медіаторами, тобто передавачами нервового збудження (наприклад симпатин, ацетилхолін, гістамін і інш.). На ранніх стадіях філогенезу процес передачі медіаторів відбувається від клітини до клітини і протікає поівльно – це місцеві активатори. На подальших стадіях філогенезу виникають дистантні активатори, які діють на великій відстані від місця їх утворення і поширюються швидко по кровоносній та лімфатичній системах. Ці дистантні активатори виробляються у спеціальних органах – залозах внутрішньої секреції або ендокринних залозах. Ендокринними залозами (endo – до середини, crino - виділяю), або залозами внутрішньої секреції, називаються такі залози, які не мають
... Читати далі »
Статева диференціація є складним процесом, пов'язаним з багатьма генами, декотрі з яких є автосомними. Ключем до статевого диморфізму є Yхромосома, яка містить на короткому плечі ген SRY(sex-determiningregiononY). Білковий продукт цього гена є транскрипційним фактором, який ініціює вивільнення цілого каскаду генів, що визначатимуть долю рудиментарних статевих органів. SRY-протеїн є фактором детермінації яєчка. Під його впливом розвиваються чоловічі статеві ознаки, а за його відсутності — жіночі.
СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ (ГОНАДИ)
Хоча стать ембріона визначається генети
... Читати далі »
Виділення з організму відпрацьованих речовин – необхідна умова життя. Людина і тварина не можуть жити без їжі та дихання, але в такій самій мірі нормальна життєдіяльність організму залежить і від постійно діючого очищення його від хімічних продуктів обміну, накопичення яких в тканинах викликає отруєння. Так, людина, у якої порушується функція сечовиділення, вмирає від уремії. Якщо собаці перев’язати обидва сечоводи, то вона помре через 36-48 год. Отже, всі непотрібні та токсичні речовини виводяться з організму, в основному, з сечею, звичайно, частина шлакових метаболітів виводяться з організму людини через шкіру, органи дихання, травний тракт, сльозу. Але для людини це лише допоміжні видільні шляхи. Втім, для видалення з організму газів ці шляхи виявляються головними.
Видільни процеси в організмі, окрім виділення шлаків:
... Читати далі »
Дихальна функція має велике значення у житті організму. Вона піддається безперервним змінам у залежності від умов зовнішнього середовища і роботи, що виконується організмом. Тому природньо, що анатомії дихальної системи слід приділити велику увагу і у першу чергу тому центральному органу дихальної системи як легеня в якому відбуваються процеси обміну кисню і вуглекислого газу між повітрям і кров’ю.
Що торкається ембріогенезу, то у всіх наземних хребетних тварин і людини стінка глоткової кишки, що розвивається із ентодерми, утворює спочатку непарну кишеню, яка пізніше ділиться на правий і лівий вирости. Це і є закладка органів дихання: гортані, трахеї, бронхів та легень. Саме спільним виникненням із ентодерми травної і дихальної систем пояснюється наявність перехресту травних і дихал
... Читати далі »
Вступ до спланхнології. Загальна анатомія травної системи
(Загальний огляд внутрішніх органів. Філогенез органів травної системи. Взаємозв’язок будови і функцій органів травлення, залежність будови травної трубки від екологічних умов, особливостей і вади розвитку порожнини рота і глотки. Похідні передньої кишки (стравохід, шлунок), середньої кишки (тонка кишка, печінка і підшлункова залоза), задньої кишки (товста кишка). Основні форми шлунка і 12-ти палої кишки. Варіанти будови печінки, жовчного міхура і його протоки. Загальний огляд очеревини. Зв’язки, брижі, сальники. Заочеревинний простір і його практичне значення.).
Ви вивчали опорно-руховий апарат до складу якого входять кістки, суглоби, що розміщені між кістками, зв’язки, що укріплюють суглоби, м’язи, що приводять їх у рух. Все це елементи власне тіла людини або С О М И (soma –тіло, лат.). На против
... Читати далі »
Зміна форми організму або його частини, а також здатність до переміщення виконується м’язовою тканиною, яка складається із скелетних (поперечно-смугастих), гладкої і серцевого м’язів і характеризується збудливістю, провідністю і скоротливістю. Властивість скорочення є не тільки в тваринному світі, а і в деяких рослин (мімоза, що захоплює комах у мікроорганізмів) і одноклітинних (коливання джгутиків, амебоїдний рух). В організмі високоорганізованих тварин скорочення виконується не тільки спеціалізованою м’язовою тканиною, а і окремими клітинами і їх частинами, наприклад мітохондріями, ядрами, цитоплазмою і другими субмікроскопічними структурами.
• Суть м’язового скорочення полягає не тільки в пересуванні (в русі), що в елементах, які скорочуються найбільш продуктивно перетворюється хімічна енергія в механічну роботу.
З’ЄДНАННЯ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ, JUNCTURAE MEMBRI INFERIORIS, підрозділяють на з'єднання кісток поясу нижньої кінцівки, juncturae cinguli membri inferiores, і з'єднання кісток вільної нижньої кінцівки, juncturae membri inferiores liberi.
Кісти поясу нижньої кінцівки з'єднуються за допомогою двох крижово-клубових суглобів, лобкового симфізу і ряду зв’язок.
Всі види з'єднань кісток, juncturae ossium. ділять на дві групи: безперервні і переривчасті. Безперервне з'єднання - фіброзне з'єднання, junctura flbrosa, - такий вигляд з'єднання, при якому кістки як би зрощені між собою за допомогою того або іншого вигляду сполучної тканини; залежно від роду тканини, що сполучає поруч лежачі кістки, безперервні з'єднання ділять на:
Скелет, skeleton (від грец. skeletos – висохлий, висушений), представлений сукупністю кісток, які утворюють в тілі людини твердий остов, що забезпечує виконання таких функцій:
- опори;
- є депо макро– і мікроелементів;
- пересування;
- обміну речовин;
- захисту;
- кровотворної.
Кістка (os) є органом, який побудований з кісткової тканини (textus osseus), хрящової тканини (textus cartilagineus), вкрита ззовні окістям (periosteum) і містить кістковий мозок (medulla ossium).
Кожна кістка має певну форму, величину і положення в тілі.
На формоутворення кісток впливають умови, в яких кістки розвиваються; якщо умови однакові або близь
... Читати далі »